ЕСТЕРИ АЦИКЛІЧНИХ НЕНАСИЧЕНИХ МОНОКАРБОНОВИХ КИСЛОТ: КВАЛІФІКАЦІЯ ЗГІДНО УКТЗЕД

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДЕРЖАВНА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ «МАСМА» на замовлення ТОВ «ТРАНСПОРТЛЮКС УКРАЇНА» провело випробування фізико-хімічних показників суміші естерів ациклічних ненасичених монокарбонових кислот  і експертне дослідження вимог наормативних документів до біодизелю з метою кваліфікації дослідженорї продукції відповідно до Української кваліфікації товарів зовнішньо-економічної діяльності та застосування до цього вуглеводню акцизного податку.

Суміші естерів ациклічних ненасичених монокарбонових кислот  отримують лужним або кислотним каталізом реакції переестерифікації олій та жирів  нижчими технічними спиртами, зокрема метиловим, та використовують в якості сировини в хімічній та нафтохімічній галузях промисловості.

Моноалкільні складні ефіри жирних кислот (FAME) як товарне біодизельне паливо або біокомпоненти для його виробництва мають володіти певними техніко-експлуатаційними властивостями, які нормуються ДСТУ EN 14214, EN 14214, ДСТУ 6081, ASTM D 6751. За невідповідності фактичних значень біодизельного палива/ біокомпонентів хоча б одному з нормованих показників, які встановлюються відповідним стандартом: міжнародним, регіональним, національним – суміш метилових ефірів жирних кислот (МЕЖК) вважається непридатним для використання в якості  палива для дизельних двигунів і спалювальних установках, і, з огляду на це, потребує подальшої переробки, доочистки тощо.

КЛАСИФІКАЦІЯ БІОДИЗЕЛЮ ВІДПОВІДНО ДО УКРАЇНСЬКОЇ КЛАСИФІКАЦІЇ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬО-ЕКОНОМІСНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» (далі «Пояснення до УКТЗЕД»), які затверджено Наказом Державної митної служби України від 14.07.2020 р. за  N 256, встановлюють наступні підстави для класифікації товарів в групі 27 «Палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки; бітумінозні речовини; воски мінеральні» або в групі 38 «Різноманітна хімічна продукція».

У примітці 5 до товарних підпозицій групи 27 (стор. 483 Пояснень до УКТЗЕД) зазначається, що у підпозиціях товарної позиції 2710, термін “біодизель” означає моноалкільні складні ефіри жирних кислот, що використовуються як паливо, одержані з тваринних, рослинних або мікробних жирів та олій, відпрацьованих або невідпрацьованих.

В примітці (І) Первинні продукти до групи 27 (стор. 504, 506 Пояснень до УКТЗЕД) зазначається:

До першої частини “Первинні продукти” цієї товарної позиції включаються такі продукти, що піддавалися будь-якому обробленню, крім оброблень, що визначені в поясненні до товарної позиції 2709.

До цієї товарної позиції включаються:

(С) Продукти, описані вище в пунктах (А) і (В), до яких додані різні речовини для того, щоб ці продукти стали придатними для використання у визначених цілях за умови, що вони містять 70 мас. % або більше нафти або нафтопродуктів одержаних з бітумінозних мінералів, які є основними складовими частинами, та якщо вони не включені в більш конкретну товарну позицію УКТЗЕД.

Прикладами таких видів продукції є:

(8) Суміші біодизелю, що містять 70 мас. % чи більше  нафти чи нафтопродуктів, отриманих з бітумінозних порід. Проте біодизель та його суміші, що містять менше 70 мас. % більше нафти чи нафтопродуктів, отриманих з бітумінозних порід, включаються в товарну позицію 3826.

Група 38 «Різноманітна хімічна продукція» включає велика кількість хімічних і аналогічних продуктів та не включаються окремі елементи або сполуки визначеного хімічного складу (розділ «Загальні положення).

В примітках до групи 38 визначається (стор. 1019 Пояснень до УКТЗЕД):

7. У товарній позиції 3826 термін “біодизель” означає моноалкільні складні ефіри жирних кислот, що використовуються як паливо, одержане з тваринних, рослинних або мікробних жирів чи олій, відпрацьованих або невідпрацьованих.

В поясненнях безпосередньо до товарної позиції 3826 (стор. 1077 Пояснень до УКТЗЕД) встановлено, що:

Біодизель складається з моноалкільних складних ефірів жирних кислот з різною довжиною ланцюга, що не змішуються з водою, що характеризуються високою точкою кипіння, низьким тиском парів та в’язкістю, анлогічній в’язкості дизельного палива, отриманого з нафти. Біодизель зазвичай отримують в результаті хімічного процесу, який називають переетерефікація, в той час як жирні кислоти в оліях чи жирах вступають в реакцію із спиртом (зазвичай метанол чи етанол), в присутності каталізатора, утворюючи необхідні складні ефіри.

Біодизель отримують з рослинних олій (наприклад, рапсова, соєва, пальмова, соняшникова, бавовняна, ятрофи), тваринних жирів (наприклад, лярд, топлений жир) чи бувших у використанні олій чи жирів (наприклад, олія для смаження, перероблений кулінарний жир).

Сам біодизель не містить нафти чи нафтопродуктів, отриманих з бітумінозних порід, але може знаходитись в суміші чи складі дистилятних палив, отриманих з нафти чи бітумінозних порід (наприклад, дизельне, гасове, пічне паливо). Біодизель може використовуватись в якості палива для поршневих двигунів внутрішнього згорання, при виробництві теплової енергії або для аналогічних цілей.

Тобто, головною ознакою біодизелю є можливість його використання у двигунах внутрішнього згоряння та/або у спалювальних установках у якості палива згідно до вимог, які встановлюються відповідними стандартами.

ТЕХНІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИМОГ ДО БІОДИЗЕЛЮ

Закон України «Про стандартизацію» в ст. 1 визначає наступні терміни, які вживаються в такому значенні:

1. європейський стандарт – регіональний стандарт, прийнятий європейською організацією стандартизації;

10) міжнародний стандарт – стандарт, прийнятий міжнародною організацією із стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;

13) національний стандарт – стандарт, прийнятий національним органом стандартизації та доступний для широкого кола користувачів;

14) нормативний документ – документ, що встановлює правила, настанови чи характеристики щодо діяльності або її результатів;

19) регіональний стандарт – стандарт, прийнятий регіональною організацією стандартизації і доступний для широкого кола користувачів;

20) стандарт – нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Моноалкільні складні ефіри жирних кислот (FAME) як товарне біодизельне паливо або біокомпоненти для його виробництва мають володіти певними техніко-експлуатаційними властивостями, які нормуються вимогами національного стандарту ДСТУ EN 14214, європейського регіонального стандарту EN 14214, національного стандарту ДСТУ 6081, міжнародного стандарту ASTM D 6751.

За невідповідності фактичних значень біодизельного палива/ біокомпонентів хоча б одному з нормованих показників, які встановлюються відповідним стандартом: міжнародним, регіональним, національним – суміш метилових ефірів жирних кислот (МЕЖК) вважається непридатною для використання в якості  палива для дизельних двигунів і спалювальних установках, і, з огляду на це, потребує подальшої переробки, доочистки тощо.

ВИПРОБУВАННЯ ФІЗИКО-ХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ НА ВІДПОВІДНІСТЬ ВИМОГАМ НОРМАТИВНИХ ДОКУМЕНТІВ

В таблиці 1 наведено порівняльний аналіз технічних вимог до фізико-хімічних показників МЕЖК відповідно до ДСТУ 6081, ДСТУ EN 14214, EN 14214, ASTM D 6751 фактично отриманих значень згідно з Протоколом випробувань № 259/П-25.

Порівняльний аналіз фактично отриманих значень фізико-хімічних показників Естерів, які надані в табл. 1, надає підстави стверджувати про їх невідповідність нормативними вимогам відповідних показників якості біодизельного палива згідно з ДСТУ 6081, ДСТУ EN 14214, EN 14214, ASTM D 6751, а саме: «температура спалаху в закритому тиглі», «масова частка механічних домішок», «масова частка води», «масова частка метанолу».

Дуже низьке значення температури спалаху в закритому тиглі 41 ^оС, високі значення масової частки води 1,2% та масової частки полярного компоненту метанолу 0,5%, наявність механічних домішок у кількості 0,011% у досліджених естерах унеможливлює використання цієї продукції у якості палива для дизельних двигунів та спалювальних установок або у якості біокомпоненту для палива дизельного нафтового походження: процесс згоряння просто не буде ініційований.

Естери  є сумішшю естерів ациклічних ненасичених монокарбонових кислот (з перевагою олеїнової , лінолевої  та ліноленової кислот), тому може  використовуватися  в якості сировини в хімічній  і нафтохімічній галузях промисловості.

На підставі викладеного вище продукція «Естери ациклічних ненасичених монокарбонових кислот» кваліфікується за кодом УКТЗЕД 2916 15 00 00:           

2916               Кислоти ациклічні монокарбонові ненасичені, кислоти циклічні монокарбонові, їх ангідриди, галогенангідриди, пероксиди та пероксикислоти; їх галогеновані, сульфовані, нітровані або нітрозовані похідні:

– ациклічні монокарбонові кислоти ненасичені, їх ангідриди, галогенангідриди, пероксиди, пероксикислоти та їх похідні:

2916 15 00 00  – – олеїнова, лінолева або ліноленова кислоти, їх солі та складні ефіри.

ВИСНОВКИ:

1. Продукція «Естери ациклічних ненасичених монокарбонових кислот» кваліфікується за кодом УКТЗЕД 2916 15 00 00:        

2916                 Кислоти ациклічні монокарбонові ненасичені, кислоти циклічні монокарбонові, їх ангідриди, галогенангідриди, пероксиди та пероксикислоти; їх галогеновані, сульфовані, нітровані або нітрозовані похідні:

   – ациклічні монокарбонові кислоти ненасичені, їх ангідриди, галогенангідриди, пероксиди, пероксикислоти та їх похідні:

2916 15 00 00  – – олеїнова, лінолева або ліноленова кислоти, їх солі та складні ефіри.

2. Отримані значення фізико-хімічних показників «температура спалаху в закритому тиглі», «масова частка механічних домішок», «масова частка води», «масова частка метанолу» не відповідають вимогам стандартів ДСТУ 6081, ДСТУ EN 14214, EN 14214, ASTM D 6751, що унеможливлює використання «естерів ациклічних ненасичених монокарбонових кислот» у якості палива для дизельних двигунів та спалювальних установок або у якості біокомпоненту для палива дизельного нафтового походження і, як наслідок, класифікацію дослідженої продукції у товарній позиції 3826 як «біодизель».

3. Естери ациклічних ненасичених монокарбонових потребують подальшої додаткової технологічної переробки для отримання біодизелю, який відповідав би вимогам стандартів:

3.1. ДСТУ 6081:2009 «Паливо моторне. Ефіри метилові жирних кислот олій і жирів для дизельних двигунів. Технічні вимоги»;

3.2. ДСТУ EN 14214:2019 (EN 14214:2012 + A2:2019, IDT) «Автомобільне паливо. Метилові ефіри жирних кислот (FAME) для дизельних двигунів. Вимоги та методи випробування»;

3.3. EN 14214:2012+A2:2019 (Main) Liquid petroleum products – Fatty acid methyl esters (FAME) for use in diesel engines and heating applications – Requirements and test methods – Рідинні нафтопродукти – Метилові ефіри жирних кислот (FAME) для використання в дизельних двигунах та опалювальних системах – Вимоги та методи випробувань;

3.4. ASTM D 6751-20 Standard specification for biodiesel fuel blend stock (B100) for middle distillate fuels – Стандартні технічні умови для суміші біодизельного палива (B100) для середніх  дистилятів.

Богдан КОЧІРКО, Голова Технічного комітету стандартизації ТК-38 “Стандартизація продуктів нафтопереробки і нафтохімії”,

Олег ЯРОШЕНКО, Голова Технічного комітету стандартизації ТК-198 «Тверде відновлювальне паливо та біопаливо»