ВІДКРИТЕ ЗАСІДАННЯ КОМІТЕТУ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ PROFESSIONAL ASSOCIATION OF ENVIRONMENTALISTS OF THE WORLD

Управління відходами:

як правильні слова в законах перетворилися на заборони і систему створення «паперових порушників»

Напередодні провели дуже насичену тригодинну роботу в рамках відкритого засідання Комітету управління відходами Professional Association of Environmentalists of the World за участі 380 провідних експертів-практиків, представників Уряду, ДРС, ДЕІ, бізнес-омбудсмена, реальних операторів ринку, бізнесу та громад.

Сьогодні проблема відходів в Україні — це вже давно не про сортування сміття і не про «європейські стандарти». Це про те, як добрі наміри на папері почали реально зупиняти економіку, бізнес і відновлення країни під час війни.

Запускаючи реформу управління відходами від час повномасштабного вторгнення, ініціатори створили правила, які красиво виглядали у звітах і презентаціях. Але забули перевірити головне: чи можна їх виконати в реальному житті. Що маємо в результаті?

Коли закон є, а шляху немає

Держава каже підприємству: «Здай відходи правильно». Підприємство запитує: «Куди і кому?».

А відповіді немає — бо за багатьма кодами відходів просто не існує ліцензованих операторів. Формально вимога є. Фактично — глухий кут.

У такій ситуації бізнес стає винним не тому, що шкодить довкіллю, а тому що держава не створила систему. Це абсурд, який в Україні чомусь називають реформою. І головне – всі вже розуміють провал, але виправляти не поспішають.

Нові правила — заднім числом

Ще одна «інновація»: якщо ти колись пройшов усі дозволи і працюєш без змін, держава може сказати — ні, тепер усе по-новому, іди ще раз. Не тому, що з’явилися нові ризики, а тому що змінилися коди, формулювання і таблиці.

У перекладі з чиновницької: ти можеш зупинитися просто тому, що регулювання переписали швидше, ніж ти встиг переписати документи.

Відходи війни — невидима небезпека

Найстрашніше — це відходи руйнувань після обстрілів. Зламані будинки, згоріле обладнання, уламки інфраструктури часто вважають «звичайним будівельним сміттям». Його дроблять, возять, повторно використовують — без перевірки, без оцінки ризиків.

А там можуть бути токсини, азбест, отруйні оливи з трансформаторів. Це не просто відходи — це потенційна отрута для людей, які живуть поруч і працюють на розборі завалів.

Коли відповідальних нема

У нормальній системі має бути один відповідальний за результат. У нас — багато органів, які не відповідають за працездатність системи в цілому. Кожен виконує свою інструкцію, а країна отримує хаос.

Цифрові системи не працюють, перехідних правил немає, але штрафи і заборони — є. Це класичний український перекіс: контроль працює швидше, ніж здоровий глузд.

Про що це насправді

Це не історія про «погану екологію» чи «злий бізнес». Це історія про державу, яка ухвалила правила і не взяла на себе відповідальність зробити їх здійсненними.

Поки ми не визнаємо просту річ — спочатку система, потім вимоги — екологічна політика залишатиметься стоп-краном, а не інструментом захисту людей і країни.

І так, у час війни це питання вже не екології.

Це питання виживання.

Вже невдовзі поділимось РЕЗОЛЮЦІЄЮ, яка буде надіслана до Кабінет Міністрів України Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України Державна регуляторна служба України Верховна Рада України та ін

Дякую за залученість і небайдужість Olena Shuliak Олександр Краснолуцький, Дмитро Заруба, команді Олексій Кучер та всій команді #PAEW

Працюємо далі. Не здаємось

https://www.facebook.com/glib.ryzhov?locale=uk_UA